СИНИЧКА

Василь Ковтун (НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ)

Сонечко сріблясте

Промінцем пісень

Визирнуло ясне

Звеселить нам день.

 В небі ні хмаринки,

Тиші височінь,

Польові тваринки

Залишають тінь.

 Їм у пару друзі

Цвіркають з небес,

Заспівали в лузі

Від таких чудес.

 Всі біжать-злітають

Грітися теплом,

Жити поспішають

Сонячним добром.

 Заблистіла чашечка

Обігріта сонцем,

Прилетіла пташечка

І шасть у віконце.

 Тихо примостилась

В чашечку-криничку,

Сміло нахилилась,

Попила водичку.

 Теплою краплиною

Очки ніжні вмила,

І водою-силою

Окропила крила.

 Потім  озирнулась,

Щоб біди не мати,

Хитро посміхнулась

Та й гайда тікати.

 Та чи то від радості,

Чи від того щастя

На пташині слабості

Завелись напасті.

 Полетіла кулею

Де світило сонце,

Та своєю думою

Втратила віконце.

 Б’ється бідна птиця

У прозоре скло,

Чашечка-в’язниця

Здарувала зло.

 І не подолати

Бідній той полон,

Не зламати грати

Сонячних вікон.

 Злякане створіння

Вже не зводить крил,

І повисло тінню,

Змучене без сил…

 А господар хати

Все це споглядав,

Як учила мати

Птаху в руки взяв

 І  відніс в садочок,

Де росла травичка,

Там розкрив долоні-

Хай живе синичка.

 Та злітати пташечці

Думка не веліла,

Все в долоні-чашечці

Вдячливо сиділа.

 Мабуть цим задумала

Щось йому сказати,

Добрій тій людині,

Що зростила мати.

 Радісний добродій

Пташку зрозумів,

І до нині слухає

Вільний її спів.

 09.11.2011р.