ЖНИВА

Василь Ковтун (НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ)

Гримить у дзвін переполох,

Дзвонар угледів лихе диво,

У душах зріс чортополох,

А брешуть, що цвіте красиво.

 В серцях посіяно зерно,

Що для щурів лиш є пожива,

Колюче згорблене терно,                                  

А брешуть, що родюча нива.

 У думах відгуки погроз,

Тривога й страх здавили тіло,

Гарячу кров скував мороз                                                   

Від сіячів, що правлять діло.

 На пам’ять старших поколінь

Зійшли наруга і зневага,

Там де хрести і правди тінь

Тепер смердить оману брага.

 В полях брехні зростає плід

І потребує охорони,

На кожнім кроці вовчий слід,

У небі яструби й ворони.

 Куди ж поділись косарі,

Чому не кличуть на толоку?

Лише молитва в вівтарі

Не скосить сіяну мороку.

 Прокинься люде, схаменись,

Вже сонце росу осушило,

На землі рідні озирнись,

Поглянь як ниву потрощило.

 Вже годі думами гадати,

В полях осот і кропива,

Серпи і коси треба брати -

Такі чекають всіх жнива.

 Та розмахнутись що є сили,

Та на ріллю святі поля,

Щоб ані праху, ні могили

Не знала б для брехні земля.

 Щоб у серця від того діла,

У душі внуків-косарів

Не жменя правди прилетіла -

Жнива сміливих дзвонарів.

 09.04.2012р.