ВПЕРЕД

Василь Ковтун (НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ)

Ішов, спіткнувся, долі впав,

Розквасив ніс, зчесав долоні,

Хтось мені яму прокопав,

Спинити хід в її полоні.

 Лежав недовго, мабуть мить,

Устиг лиш думу розлютити,

Із ран багряна цебенить,

Та цим мене не засмутити.

 Підвівся хутко, з ями геть,

Як мудрий пес зализав рани,

У голові все шкереберть,

Мій стан далекий від нірвани.

 Зібрався думами в кулак,

Обтер з обличчя бруд і сльози,

Я все ж живий-це добрий знак,

Адреналіну в тілі дози.

 Залишив злість для ворогів,

Нехай вона їм душу вирве,

Як жеребець від батогів

Копитом вдарив в стіни прірви.

 Помчав вперед, бо маю ціль,

Та й треба час наздоганяти,

Я вже не чую в ранах біль,

Мій хід нікому не відняти.

 Суворий погляд в далечінь,

Мета свята насамперед,

На зло проклятих потрясінь -

Лише вперед! Лише вперед!

 21.03.2012р.