ОПЕРАЦІЯ

Іван Левченко

Повелись ми на ту провокацію,

Зарубіжного, звісно, походження…

А якби удалась операція –

Та, що твердять знавці, – омолодження?

 Уявляєте: красень, як писанка!

Та куди там тому Шварценеггеру

Чи Делону зі звабними рисами,

Не кажу вже про Клінтона й Рейгана!

 В нас такими й не пахло типажами:

Ну, Кравчук ще сяк-так був –  до старості.

А наступник – з волоссям насадженим –

Ну, як чорт з табакерки з гітарою…

 І от раптом –  нова декорація:

Та готуйте-но пензлі, художники!

От якби удалась операція –

Це ж яке було б шастя нам кожному!

 Це ж були б ми із іншою долею,

І не знали б де дітись від радості…

Боже мій, чим задурюють голови,

Аби тільки до влади прорватися!

 Бо, насправді, ніякого значення

Те не має, з якою ти вродою.

Я усе можу владцю пробачити,

Лиш би долею жив він народною.

 Навіть хай у візку інвалідному,

Як той Рузвельт, у роки депресії,

Зміг народ врятувати від бідності,

Бо його переймавсь інтересами.

 Курс новий – то його була еврика,

І проводив його, попри спротиви,

Бо він знав: є народ – є Америка,

І народ має бути з роботою.

 Це ж не вища якась математика,

Так чому ж майже всі злидарюємо?

Наші владці лише з обіцянками.

І не владен народ над нехлюями.

 Голосуєм за тих, що підсовують.

А прозріти ніяк не спроможемось.

Обирати, як жити, –  по совісті.

Отоді вочевидь переможемо.

 Отоді не страшні провокації –

Закордонного, власного штибу там.

Я за цю врешті-решт операцію,

І збав Боже, щоб знову нам схибити!

 29 березня 2012 р.