З МОЛИТВОЮ ДО ХРИСТА

Василь Ковтун

Коли ти хрестишся невміло

До Сина Божого Отця,

Чи знаєш ти, чи зрозуміло

Тобі той сенс Його кінця.

 Чи знаєш ти як тяжкі муки

Вгризались в тіло молоде,

Як Він стогнав у мить розлуки,

Допоки в небо відійде.

 За віру Божого безсмертя,

Воскреслий дар на небесах

Він без людського милосердя

Долав кривавий хресний шлях.

 Щоб осягнути Божу силу,

У вічне сплинути життя,

Він на горбі тягнув могилу

Без добрих слів і співчуття.

 Коли прийшли часи тривоги,

Коли весь світ Його продав,

Коли згинались босі ноги,

Він за убивць своїх благав.

 Перш ніж загинути у муках

На зрубах власного хреста,

Він у своїх шукав науках

Чом так жорстока людська мста.

 Перш ніж піднятись на Голгофу,

Щоб бути ближчим до Отця,

Від болю Він конав потроху,

Благаючи за люд Творця.

 Перш ніж віддати звірам тіло,

Незламний дух із рваних жил,

За грішний люд молитва тліла,

Допоки мав для неї сил.

 Коли ж остання капля крові

Упала із священних ран,

Не вмерло з Ним тепло любові,

Укрило гори і Йордан.

 У тім розп’ятті дав нам знати

Священний вічний заповіт,

За люд з любов’ю йшов вмирати,

Аби воскреснути в політ.

 Тож коли хрестишся невміло,

Читаєш спіхом молитов,

Згадай розп’яте в муках тіло,

Як по хресту стікала кров.

 Будь гідним власної молитви

Того, хто хресний шлях пройшов,

Завжди готовий будь до битви,

Та май як Він в душі любов.

 10.04.2012р.