РОЗСТРІЛ

Василь Ковтун

Стоїть дідусь на перехресті,

Затиснув милиці в руках,

На піджаку відзнаки честі,

Та той піджак увесь в дірках.

Проста бідненька сорочина,

Пом’ятий рваний комірець,

Сповзла на груди папірчина,

Яку тріпоче вітерець.

Часів війни потертий ремінь

Стягнув живіт аж до кісток,

Колись козак, могутній кремінь,

Тепер посипався в пісок.

Заплати грубі на колінах,

Сховалось в чобіт галіфе,

У щоглах - прапори на стінах,

На перехресті - аутодафе.

Стоїть з табличкою на грудях,

Цвіла пілотка перед ним,

Сльоза з очей пливе по людях

З проханням милості німим.

Прийшов вояка, став на розстріл,

Мовчить і молить синю даль…

Дзвенять монети, кожна – постріл,

Сльоза стікає на медаль…

 08.05.2012р.