Є ЧАС?

Андрій Кісельов

…Розвезлись небеса із гуркотом жахливим

І блискавки, мов леза, прорізали пітьму…

Архангел вострубив – і кров моя застигла,

Коли побачив я ту посмішку страшну…

Палаючим вогнем Господь осяяв душу,

Відразу відділив гріхи від каяття,

І що ж мені тепер ? Як відмолити мушу

Все те, що наробив за того, за життя?

«ПРОЩУ ТЕБЕ ЗА ВСЕ: ЗА БІЛЬ ЧУЖИЙ ТА СЛЬОЗИ,

ЗА ПІДЛІСТЬ І ЗА ЛІНЬ! – я із вогню почув.

І був той трубний глас без жалю, без погрози, -

А БАТЬКІВЩИНІ ЗРАДУ – ТОБІ Я НЕ ПРОЩУ!»

Крізь іскри отого Божественого сяйва

Впізнав я кількасот облич невиразних…

Дивилися вони з докором та печаллю

Суворі вояки - із пращурів моїх…

«ВІКАМИ БОРОНИВ ЦЮ ЗЕМЛЮ ВІД НАВАЛИ

ТВІЙ РІД – ЇЇ І ПОТОМ, І КРОВ*Ю ПОЛИВАВ…

ДІДИ ТВОЇ НА НІЙ ЛЮБИЛИ І ВМИРАЛИ,

А ТИ ЇЇ, ІУДА, ЯК ГОСПОДА ПРОДАВ!»

В холодному поту прокинувся від зради…

- на радіо читають «закони пахана»

Про мене, про народ, і про Верховну зРаду,

Про Землю УКРАЇНИ, якої вже нема…

осінь, 2011 р.