Не заважайте Царівні Зір -
Хай Вічну Книгу пише.
Сотні життів, сподівань,
зневір -
Все це народится в тиші.
Тихше, благаю. Вона ж сама -
Їй помилитись легко.
Крапку поставить - і вже до
мам
Не полетить лелека.
В речення вклинить якесь
тире
Стомлена Зір Царівна -
Й геній майбутній в метро
помре.
Скажуть: "Хворів. Не
дивно".
Місяця Донька, Та, Що Не
Спить -
Пише нам, людям, долі.
Мріють про неї старі степи,
Чують її тополі.
Чом серед квітів росте
бур'ян?
Мудрість людська - наївна.
Мала колись і земне ім'я
Мужня Зірок Царівна.
Очі у неї були ясні,
Голос бринів тривожно...
Знову благаю: "Наснись
мені,
Навіть якщо не можна".
Світ - рівновага між Інь і
Ян,
Світ - протиріч криниця.
Я пам'ятаю її ім'я.
Це таємниця.
Наталя Федько
Немає коментарів:
Дописати коментар