Невидимий магніт

Невидимий магніт

тягне нас  у єдине місце на Землі –

де народилися.

І що дивно: чим більше нам років,

тим сильніше відчуваємо

дію цього магніту.

Чи це тягнеться душа

до могильних горбочків на кладовищі,

до погляду найрідніших очей,

яким ніколи більше не судилося

побачити схід сонця, –

усі світлини дивляться на захід…

Чи це притягує нас, вічних шукачів

пригод і примарного щастя,

пуповина?

Пуповину завжди ріжуть.

У пологовому будинку або

останнім шкільним дзвінком,

несподівано тихими дверима рідної хати – і

рвійно – в пошуки фата-моргани!

Радіємо синій пір’їні задимленого ранку,

сперечаємося з вітром,

а дороги п’ють нашу силу

і стають сторчма.

Здається: все!

Та невідь-звідки

у зимовому пульсі синіх рік

оживає Гольфстрім –

стогоном породіллі,

криком немовляти

розчахує двері,

стукає в бруньки сердець,

що невтомно виколисують

у найтемніші ночі

світло нового ранку…

            Антоніна Царук