МЕЛОДІЯ АДАМІВ

Василь Ковтун

Коли Господь створив Адама,

Привів його на білий світ,

Вже вигравала світу гама

Мелодії земних орбіт.

Цвіли поля, гуляло море,

Птахи співали у лісах,

У височінь злітали гори

На шовковистих парусах.

У небесах веселка грала

Із зорями навперегін,

Їх доганяла, в кошик клала

Для нових різнобарвних змін.

У лузі трави шепотіли,

Укрившись хвилями вітрів,

Немов проміння мерехтіли,

Від ніжних дотиків майстрів.

Летіли ген розкішні звуки

По волі писаних програм…

Як диригент, піднявши руки,

Прийшов у музику Адам.

Йому б у царство тих мелодій

Додати б перли вищих нот,

Вдихнути дива в світ рапсодій,

Піднявши до нови́х висот.

Йому б вселити в ноти звуків

Дієзи ще негрішних душ,

Аби від роду в генах внуків

Звучала б лиш мажорна туш…

Та не судилось диригенту

В оркестр зібрати дивний світ,

Священну суть експерименту

Зірвав той нотний пустоцвіт.

Лиш наплодив нових Адамів

Невдаха горе-музикант,

Що до святих музичних храмів

Свій прилаштовують талант.

Карбують фальш нових мелодій

Нащадки безталанних душ,

За пультом диригента – злодій,

В мінор загнали славну туш.

Не чути плеск аплодисментів,

Для тих Адамів - тільки шарж,

Нудота з їх експериментів,

В фіналі - похоронний марш.

25.07.2012р.