Всі знайдені слова комусь боліли

Всі знайдені слова комусь боліли,

пекельним жаром входили у сни

чи плакали дитям на грудях білих

в самотності, задовго до весни.

Та слово знайдене про нас забуло,

про перший вдих і хміль зелених сонць.

Ми сієм жито між Дніпром і Бугом

і скачем  з гречки у словесний стронцій.

А справжнє слово – в степових могилах,

чолом  – до неба, коренем  – в землі,

ясніє маком на Дніпрових схилах,

тремтливим щемом дише у зелі.

Просте й величне, мріє серед степу,

ввібравши даль його на сотні верст –

до чорних сонць, до збайдужінь нестерпних,

до розуміння: ти одне як перст.

Чи донесеш свій відгомін нащадкам

у сивострунній думі кобзаря,

чи скам’янієш бабою на чатах,

оплакуючи слово-немовля?..

            Антоніна Царук