СЕВЕРИНОВІ НАЛИВАЙКУ

Довбиші в литаври били

над снігами синіми,

били довбиші, будили:

«Встань до бою, сину мій!

Встань до бою, встань до бою

з шаблею чи вилами.

Ясен місяць над тобою

браму ночі виламав!»

Як воли, ревли литаври

шкірою воловою:

«Годі, геть ярмо і тавра!

Кров у нас не лойова!»

І за батька, і за матір,

за сльозу дівочих він

б’ють литаври, як гармати,

б’ють, немов пророчий дзвін.

І вставали коні дибки,

іскри крешучи до зір,

і вставало Поле Дике:

люд, і птах, і дикий звір.

Захистити щоб собою

прасвіт й завтрашню зорю,

кличуть довбиші: до бою!

Кличуть довбиші на прю!

            Антоніна Царук