МОЛЮСЯ, БОЖЕ, ПРОСВІТИ...

Народ, що за свою свободу,

 Сплатив мільйонами життів,

 Свободу, як винагороду,

 Отримав… і отеретів…

 Він навіть ще не святкував,

 А вже, як липку, обідрали.

 Ті, хто найбільше увірвав,

 Нардепів тогу повдягали.

 І дбають про бідовий люд

 Настільки клято і безбожно,

 Що не страшить їх Божий суд.

 Їм, недоторканим, все можна.

 Одні і ті ж впродовж років

 Рвуть по живому і грабують.

 Бандитські зграї хижаків

 Себе під партії маскують.

 А ми терпляче мовчимо,

 Ждемо обіцяного щастя.

 Свого поводиря ждемо.

 Чекаємо, що нам воздасться.

 Чому ми бідні? Бо дурні!

 Брехнею вкотре засліпили

 По горло сидимо в лайні,

 І на граблі знов наступили.

 Інтриги, підкуп і обман,

 Брехня нахабна і велика

 Заслали очі, мов туман…

 Брехня завжди багатолика.

 Суцільну фальш у їх словах,

 Мов заворожені сприймаєм.

 Казав Господь, що по ділах,

 Ми їх насправді розпізнаєм.

 Нам пропонують вибирати,

 А вибору уже немає.

 Господь, як хоче покарати,

 Спочатку розум відбирає.

 Вирішуй, не згуби ураз,

 Соборність, волю і свободу.

 Все, що заповів Тарас,

 Для свого вистраждав народу.

 Вирішуй, думай, не купися,

 На гроші, гречку чи на манку.

 Заглянь в майбутнє, подивися,

 Щоб не кусати лікті зранку.

 Бо навіть внуки проклянуть,

 Якщо ти власними руками

 Закреслиш до свободи путь,

 Що здобувалася віками.

 Молюся, Боже, просвіти,

 Дай розум нам і дай надію,

 Щоб нам до єдності дійти,

 Здійснити віковічну мрію.

 Мирослав Вересюк.