ЧОМУ, НАРОДЕ, ТИ МОВЧИШ?

Чому народе, ти мовчиш?

 Надовго знов тебе приспали!

 Чому наругу цю терпиш?

 Невже хребет тобі зламали?

 Ледь животієш, не живеш,

 Працюєш каторжно і клято.

 Зароблене роками ждеш,

 Подачки в вигляді зарплати.

 Ти, як дитина, віриш всім,

 Отим хапугам-держимордам.

 Уже пора висіти їм,

 Вниз головою на бігбордах.

 Ти від зневіри охолов,

 Чекаєш, з’явиться Богдан,

 Я знаю, важко буде знов,

 Тебе підняти на Майдан!

 Мовчати будеш і сини,

 Твої роз’їдуться по світу,

 І мову іншої „страны”,

 За рідну будуть вчити діти!

 А сестри, доньки, матері,

 В борделях будуть заробляти,

 Щоб в Україну, дітворі,

 Заморську іграшку прислати!

 Ти цього хочеш, це вже є,

 І навіть ще страшніші речі.

 Вже все навколо не твоє,

 Твоє ярмо, що давить плечі!

 Тож не мовчи, вставай з колін!

 Негоже мовчки так вмирати!

 Давай щосили бий у дзвін,

 Пора країну рятувати!

 Мирослав Вересюк.