Він не приходить, не питає
Про настрій мій, мою печаль…
Не зацікавлений, не знає,
Мене самотньої не жаль.
Своїх порад не подарує,
Не відкриває таємниць,
І серця біль вже не вгамує,
Не звузить променем зіниць.
Блукаючи разом зі мною
В безодні сонця і тепла,
Не буде подихом, весною,
Не стане посмішкою дня.
В Його плече тепер не ллється
Струмок солоних сліз моїх –
Мій Друг пішов, не повернеться,
Розтала тінь і голос стих.
Шляхи життєві розповзлись,
Немов чужі гримучі змії:
Ми з Ним навіки розійшлись,
Зберігши сни, думки і мрії.
Життя розбило, роз’єднало
Галактику на дві частини.
Тебе, мій Друг, не вистачало
Мені вже з першої хвилини
Прощання, суму, розтавання.
Кордоном, принципом і містом,
Не переможемо мовчання,
І не наповнимося змістом.
ЛЮБОВ МАСЛОВСЬКА
Немає коментарів:
Дописати коментар