Довіряти б серцевому морю,
Щоб не стримуватись, не мовчати,
Легко б дихалось, аж до болю.
Без ролей і без масок зникати
В порожнечу, у тінь і у двері,
Заховатись – інакше не в силах,
В самоті, в особистій пустелі,
У мінорних думках і мотивах.
Стрімголов і чимдуж, і щосили
Бігти так, щоб вогонь під ногами,
Щоб шалені вітри підхопили
І не снилось минуле ночами.
Загубити слова і прощання,
Бути вільним, сліпим і невинним.
Та, що перша – та і остання,
Той, хто перший відкрив – той єдиний.
Зберегти б тільки звук і відтінок,
Терпкий присмак шовкової миті,
Почуттєвий прозорий барвінок,
Теплі погляди небом налиті.
Щоб зефірні кошлаті хвилини
Лікували твій дух від печалі,
Не шукати у інших причини,
А самому тікати все далі.
ЛЮБОВ МАСЛОВСЬКА
Немає коментарів:
Дописати коментар