Зробити
щось, лишити по собі...
(Ліна
Костенко)
Життя
коротке, як політ стріли,
Нажаль
його не цінимо не скільки,
Воно
проходит все в нас в боротьбі,
Що
одягнути, що смачненьке з'їсти.
А потім
враз підходить до кінця,
Нам
озирнувшись нічого згадати,
А на
столі вже мерехтить свіча,
Прийшла
кістлява, щоби нас забрати.
Тому не
треба витрачати час,
На
сварки, заздрощі, прокльони, злобу,
Нам
кожному Всевишній видав шанс,
Щоб ми
обрали правильну дорогу.
Щоб
кожен збудував свій власний дім,
Щоб
посадив чи яблуню, чи грушу,
Щоб
завжди був лиш мир у домі тім
І сміх
дитячий радував нам душу.
03.12.12
Ілля Манченко
Немає коментарів:
Дописати коментар