ХРОБАК

Лий бруд в моє слабке коріння,

Смакуй липку свою відразу,

Черпай серпом моє терпіння,

Ти шаленієш аж до сказу.

А я, мов камінь, непохитна,

Холоднокровна і цинічна...

Сьогодні я тобі огидна?

А вчора бельмотів лірично,

Що ти готовий все прийняти,

Вантаж з усіх моїх чортів,

Та час навчив нас забувати,

І не тримати даних слів.

Для мене ти – проста фігура,

Занадто легко розпізнати

Твою хитку натуру,

Для інших можеш позувати!

Мені б кортіло розсміятись,

У всьому ж є й моя провина –

В тобі кортіло помилятись,

Та ти – Хробак, а не мужчина.

 ЛЮБОВ МАСЛОВСЬКА