НЕ РІВНЕ КОХАННЯ

Залицявся юнак до русалки морської,

Обіцяючи їй неймовірну любов,

А русалці хотілось коханя простого,

Юнак був готовий за неї битися в кров.

Вона зчарувала його до нестями,

Він бідний забув на віки про їжу та сон,

Відверто і щиро на завжди покохали,

Та їх назавжди розлучив батьківський прокльон.

Після довгих років-невіряння і скрути,

На берег морський сивий прийшов чоловік,

Устав на коліна і бив себе в груди,

Прощення за зраду свою в русалки просив.

Не знав він тоді, що вона вже померла,

Не змогла його зраду пробачить йому,

Лишились на згадку йому тільки перли,

Плакав й питав все у Бога-чому та й чому?!

11. 01. 13 Ілля Манченко