МЕТУШНЯ і МОСКАЛІ

Василь Ковтун

Напередодні – метушня,

Торби́, пакунки, магазини,

Немов у лісі комашня,

Народ все тягне до корзини.

Тримали чергу ще вночі,

Відкрили двері-просльозились,

Юрба, побачивши харчі,

Від нетерпіння мов сказились.

Ковбаска, сіль, горілка, чай,

Цукерки, сало, масло, пиво,

Натертий з маком молочай,

Хоча й отрута, та красиво.

В цукровій пудрі пластівці

Грибочки, кава, хрін в сметані,

Якогось біса олівці

Та пампушки́ товстенькі й п’яні.

До сальтисона - язичок,

На холодець - індича ніжка,

А ще для форсу свічечок

Та для похмілля квасу діжка.

Духмяний з медом коровай,

Від поросяти хвіст і губи,

Відро з розсолом подавай,

Де оселедець, що для шуби.

А ще наливочка, винце,

На кропиві первак і джини,

У фарш - затоптане яйце,

Рукав з чиєїсь одежини.

Смачні приправи у салат,

Пекучий перець, лист лавровий,

Чи то серветки, чи халат,

Поверх м’ясний рулет метровий.

А ще горох для олів’є,

Та кукурудза й тісто з крабів,

А там комусь хтось морду б’є

За чан олії від арабів.

На сковорідку карасі,

Стегенце, змочене у винах,

Консерви, шпроти, івасі,

Сирок у цвілі й павутинах.

А ще чорненької ікри,

Жирненьку спинку від лосося,

З бенгальських вогників іскри,

Та каченя, щоб запеклося.

Все пхають, мостять до корзин,

Цукати, тістечка, маслини,

Десь іздале́ка - апельсин,

А від сусіда - жменя слини.

Гуде громада, наче рій,

Кипить і булькає в тривозі,

Хтось заблукав, ну хоч здурій,

А свята дзвін вже на порозі.

А ще ж тепленький буханець,

І часничок для смаку грінки,

Пустіє рваний гаманець,

Не буде ліфчика для жінки.

Ще ж треба сушки на узвар,

Рука тремтить і тягне грушу,

І вивертає той базар

Із тіла разом серце й душу.

Мов очамріли козаки,

Вже й молодиці їм не милі,

Зривають з тушами й гаки,

І вибачте вся дупа в милі.

Нема ні краю, ні кінця

У тім безмежнім балагані,

Якби не лізли б до вінця,

Лежали б тихо на дивані.

А так біжать всі на війну,

На битву за харчі в корита,

Щоб, заплативши там ціну,

Пролити все, як воду в сита.

Та хто ж нам видав той наказ

Про ті корзини і пакунки,

Щоб ми, здурівши, кожен раз,

Усе, що бачим, пхали в шлунки?

Хто ж справді винен на селі

За ту наругу в нашій хаті?

.........................................................

Це все прокляті москалі -

Вони у всьому винуваті!

03.01.2013р.