НА ДВОХ!

Василь Ковтун

Моя соборна і роздерта,

Одвічна неосяжна Русь,

Із пам’яті багнетом стерта,

Я нині Богові молюсь.

Чужинцем морена країна,

Співочий і нужденний край,

Стою в молитві на колінах,

Посвяту вірності приймай.

Гортаю ніжно книгу віку,

З чуприни рву до ніг картуз,

Не личать сльози чоловіку,

Та я в них думами загруз.

Тебе й орда в стерню косила,

Тебе й на палю брав злий лях,

І москаля безбожна сила

В сибірських сіяла полях.

Тебе й у рабство вільну гнали,

Тебе й чіпляли на гаки,

І як худобу продавали

Свої ж іуди-байстрюки.

А ти не вмерла, відродилась,

Не згриз тебе скажений рій,     

Наперекір заколосилась

І кличеш гноблених до мрій.

Тебе священну - не збагнути,

І навіть сльози не спасуть,

Тобі лиш маю присягнути,

Щоб в серце влити твою суть.

На тім і кличу Дух небесний,

Щоб не заріс бур’ян і мох,

Там, де проляже шлях той хресний,

В молитві ділений на двох!

22.01.2013р.