80-річчя Ліни Костенко
в Севастополі
Я хотів всіма силами,
Щоб летіли, як соколи,
Вірші, Ліно Василівно,
Весняним Севастополем.
Від сердець – перевеслами
Щоб сягали у висі
І, як чайки із веслами,
Чорним морем неслися.
Щоб були нелукаві ми
Ані словом, ні думкою,
Бо увінчані славою
Долі наші. І мукою.
Спраглі волі й високості
Душі предків нескорені,
Бо Шевченкова совість в них
І козацькі в них корені.
Попри міти трагічності,
Я хотів, щоб з надією
Предки глянули з вічності,
Як сьогодні ми діємо.
Щоб ми з ними, воскреслими,
В вир пісенної справжності
Уливалися веснами,
Та без зрад і продажності...
Щоб у спеці буденності
Світ поезій не вилиняв,
Бо пульсують же гени в них
Ваші, Ліно Василівно.
Миті щастя і радості,
Що колись були мрією:
З Севастополя райдуги
Простяглися до Києва.
Щоб від хвилі Дніпрової
І від моря, від синього
Додалося любові нам,
І краси додалося, і сили.
Щоб, як за Володимира
В Херсонесі чудовному,
Тут святились ми вірою
Й дивом рідної мови.
Щоб ми в місті правічному
Були духом високими
І ставав поетичною
Меккою наш Севастополь.
Щоб поезій перлинами
Душі наші розквітли
І свою Україну
Відкривали ми світові.
Щоб тих віршів десантами
Всіх в полон брав, захоплював
Та іскрився талантами
Молодий Севастополь.
Він мене сповнив силою,
Щастям стрічі чудової,
Вами, Ліно Василівно,
Українською мовою.
Іван Левченко, з книги "Ні,
не все ще втрачено!",
Севастополь, 2010 рік
Немає коментарів:
Дописати коментар