Простіть мене

Борис Мозолевський

Простіть мене, я скоро буду з вами -

Маленька жменька сірої золи.

Простіть за все, що ви не доспівали,

Та що там блазнювать - не дожили.

Прости мене, Василику, мій брате,

За всі твої печалі і жалі,

Що ти один ламав холодні грати,

Коли я їв свій кусень у теплі.

Блазнюйте й далі, «пишущі» братове!

Народ вас зневажа не без підстав...

Прости мене, убита горем вдово,

Що - як тобі - ніколи не спитав...

Ваш страх у наші в'ївся хромосоми.

Як врятувати душу з ним живу?

Простіть мене усі, хто в тридцять сьомім

Не вийшов із катівень ГПУ.

Простіть мене, хто не навчивсь мовчати,

реклись ми навіть імені кого!

І ви простіть, розтерзані в тридцятім,

Ще навіть до народження мого.

І ви, і ви, поламані кимсь квіти,

І ти, моє зачумлене село!

У веремії літ несамовитих

Не зміг від вас я відвернути зло.

Це зовсім не биття себе у груди,

Це підсумок життю і боротьбі.

Простіть мене, мої прийдешні люди,

За все, що не прощаю сам собі.