Ти – моє диво

Іван Левченко

На півсвіту сніги білі-білі,

А вже серце весну вигляда.

Ой, ще пташка так радо не піла,

Не співала душа молода!

Відступили холодні завії.

І сніжок ще злітає нехай,

Дай твої рученята – зігрію.

І солодкі вуста не ховай.

Так несміло ще сонечко світить,

І ховає промінчик імла.

А мені – заясніло півсвіту,

Як усмішка твоя розцвіла.

Наче в юності серце тріпоче.

Найніжнішу торкає струну…

А ходімо, куди бачать очі,

Виглядати жадану весну.

Ти – усміхнене сонячне диво.

Найчарівніше з бажаних див. 

І таким ще не був я щасливим,

І таким ще не був молодим.

Я цілую долоні зігріті.

Я цілую кохані вуста.

І, мов сонцем ясним із блакиті,

Ніжним співом душа розквіта.

Іван Левченко, з книги "Заберу тебе в сон",

Севастополь, 2012 рік