Над Базавлуком

Борис Мозолевський

Мій Базавлуче, вже не буде лучче!

Собі в цім зізнаюся - не комусь...

Стою востаннє на Рибальській кручі

І вже не знаю, чи сюди вернусь.

Не знаю, що робити завтра маю,

Не знаю, на яку чекать біду,

Чи знов на службі облизня піймаю,

Чи під ножами смерть свою знайду.

Чи стане сил не стати на коліна,

Не впасти, не зламатись на вітрах?

Чи в Києві нову весну зустріну,

Чи, може, вже в Мордовських таборах?

Не знаю... Базавлуче, Базавлуче,

Пораднику мій щирий в самоті!

Вже б краще бог Перун у мене влучив

Отут, де скелі чисті і круті.

Де степ, і ти, і неба синь, і воля,

І скіфські сни встають із ковили.

Де серед поля хилиться тополя

Над тими, що у нього полягли...

Гадюча гидь гряде, неначе туча,

Та все мовчком, не скаже - йду на ви!

Мій Базавлуче! Вже не буде лучче!

На гідний хоч кінець благослови!