КОЛИ НЕ ПОРУЧ ТИ...

Коли не поруч ти, не гріє теплий чай,

В долонях телефон замріяно мовчить,

Коли не поруч ти, коли ти не «онлайн»,

Разючий кожен звук, болюча кожна мить.

Коли не поруч ти, я падаю з небес

І розбиваюсь вмить на тисячі частин,

Коли зникаю я, для всіх неначе щез,

Тоді тебе нема, тоді я знов один.

Коли не поруч ти, я – одинокий птах,

Що загубив маршрут або зламав крило,

Коли не поруч ти, то сльози на очах,

Бринить у венах кров, вкриває піт чоло.

Коли не поруч ти, мені дарують біль,

Неначе гострий ніж, заплутані думки,

Коли не поруч ти, повір, я – тільки твій,

Нікому більше в дім я двері не відкрив.

Коли не поруч ти, здіймаю білий стяг,

Замкнувши всі замки, кімната, мов тюрма,

Коли не поруч ти, навіщо це життя,

Як дихати тоді, коли тебе нема?...

Автор: ІВАН ДОБРУЦЬКИЙ