У жінки завше
місія одна -
Міцна сім'я і
вогнище родинне.
Допоки в цьому
Всесвіті людини,
У жінки вічна
місія - "весна".
У ній Господь
зав'язує життя,
Мов у землі
родючій насінину,
І на життєву
стелиться стежину
Її квітуче
пишне вишиття.
І з-під її
тендітної руки
Зринають ноти,
пишуться полотна,
В печі́
хлібина вимліє добротна
І мудре слово
ляже у рядки.
І все у неї
завше до пуття:
Стрічає сяйвом
затишна світлиця.
Допоки світ,
як вулик, метушиться,
У жінки вічна
місія - "життя"!
Немає коментарів:
Дописати коментар