Небо

Я дивлюсь у простори небес...

Там домівка моя де спочину;

Там побачу Того, Хто воскрес;

Він пригорне мене, як дитину.

Мої сльози рукою зітре

І подивиться ніжно у очі.

Скаже: «Доню, чекав Я тебе!»

О, як серце почути це хоче!

Там у небі не буде страждань,

Вже не буде лихої години.

І на душу тяжких нарікань,

Від недоброї, злої людини.

Там лунатиме пісня моя,

Зі святими в чудовому хорі.

Прощавай же навіки земля,

Мій притулок в небеснім просторі!

СвітланаБурдак