Торкнувся вітер струн
зелених.
Заграла музика. Легка,
неначе вічності рука.
До трав схиляються дерева...
Який поет би не схотів
на цю мелодію весняну,
забувши тягарі та рани,
покласти сотні ніжних слів?
А травень пророкує літо,
що вб'є його в своїм вогні.
Не каже непокірних "ні",
не відмовляється згоріти.
Триватиме все далі й далі
життя, не вільне від печалі...
Немає коментарів:
Дописати коментар