Дмитро Борзаниця
Я бачив твої
руки, твої очі.
Твій шепіт чув
із полум’я вогню.
Я знав, що ти
прийдеш тієї ночі
Як в моїм
серці випалять стерню
Одвічні зради
й хижі зазіхання
Усіх, кого я
знав й любив раніш.
Я знав – ти
прийдеш вічна й невблаганна.
В твоїй долоні
буде сяять ніж.
То знак того,
що ти правдива зараз.
То знак того,
що не ховаєш зла.
Він ляже на
росу й мрійливий нарис
Та ніч на лезі
випише. Імла
Відступить від
одвічних своїх планів
Пастки із
нашого візьме шляху,
Відмовиться
від заздрісних капканів
Й не дасть
свободи хитрому страху.
Я знав – то
буде вперше і востаннє,
Коли
зустрінеться мій погляд із твоїм.
Я знав - тоді
час буде невблаганним
У своїм плині
пристрасно – швидкім.
Я вірив – ми
побачимось з тобою
Під зорею, що
в рай людей веде.
Ще не зустрів
тебе. Окутана імлою
Те павутиння
доль, що нам життя плете.
Та все ж живу, чекаю
і надіюсь
Що не затухне
іскорка вогню
Від вітру, що
винищує надію.
Я іскру ту для
тебе схороню.
5 лют. 2004
Немає коментарів:
Дописати коментар