Ти пам’ятаєш зорепад

Дмитро Борзаниця

Ти пам’ятаєш зорепад

У місячні серпневі ночі?

Ти пам’ятаєш той смарагд

Що засліпили твої очі?

Ти пам’ятаєш пагорб наш,

Укритий сонною росою?

Чи не забула як колись

Ходить любила ти босою?

Усе тоді було твоїм.

І я як був так і лишився.

Аж місяць з неба задивився

На чарівную твою вроду.

Та все пішло навіки в воду,

Укрившись забуттям твоїм.

Таким холодним і німим,

Що не збагнути вже нікому

Нащо метелику живому

Потрібно світло ламп холодне.

Та все зроблю я що завгодно

Аби побачити тебе, любове ясноока.

То ж не чекай, бо так й життя мине.

Прийди, моя ти доле – пристрасна й жорстока!

 30 квіт. 2004 http://www.borzoj.org.ua/