Дмитро Борзаниця
Любов і доброта, турбота і
ненависть-
Все відчуваєм ми коли на
самоті.
Та забуваємо, що маємо
трудитись
Задля своїх дітей, повітря й
чистоти.
Бо ж вплине і на нас
зруйнована природа.
І з нею згинем ми, собі ж бо
вороги.
Можлива жадність та, що все
до тла з’їдає
Візьме колись і нас до пекла
за барки.
І зрозуміємо, що спасу нам
не має,
Що в пеклі ми застрягли
навіки.
То ж не чекай цього, не будь
всьому байдужим,
На ноги підведись й допоможи
собі.
Над долею не плач, бо сам її
створив ти.
А богу помолись і поклонись
землі.
Немає коментарів:
Дописати коментар