Мати в кожного з нас єдина.
Ти життя даруєш
одна.
Йде від матері
вся родина,
Свою чашу ти
п’єш до дна.
Чи солодку чи
дуже гі́рку,
З болем, що
через серце ліг.
Хто б придумав
чарівну мірку,
Щоб любов твою
змірять міг?
Щоб заміряти
всі тривоги
І думки, що
обсіли враз.
Та об’їхати ті
дороги,
Що в думках
долаєш не раз.
До дітей, а ще
є й внучата,
Щоб припасти до
них крильми...
Приголубити,
обійняти,
Захистити усіх
грудьми.
І від зла, від
біди закрити...
Скільки б там
не прожито літ...
Так не вміє
ніхто любити.
Тільки мати —
на цілий світ!
Надія Красоткіна
Немає коментарів:
Дописати коментар