До ніг моїх лягли круті дороги.
Я йду по них,
іду у дивний світ.
А мамин
рушничок мені під ноги
Все стелеться
увесь з барвистих квіт.
Життя складне
од самого світанку,
Все менше шлю
додому я вістей.
Але дарунок
мамин — вишиванку,
Все дужче
пригортаю до грудей.
Чекаєш, знаю,
думаєш про сина —
Спішу я через
простір і роки,
Щоб пригорнуть
тебе, моя єдина,
Цілунком
доторкнутися руки.
Моя матусю, я
лечу до тебе,
Щоб очі
усміхнулися ясні.
Тривожитись,
журитися не треба,
Бо оберіг твій
завжди при мені.
І він мене в
житті оберігає.
А деколи в
скрутний, тривожний час
Я простелю
рушник — тебе згадаю,
І серцю стане
легко, добре враз!
Надія Красоткіна
Немає коментарів:
Дописати коментар