Яке святе і ніжне слово...
І милий образ
ожива.
І світло враз
стає, й чудово,
Дитинство
радістю сплива.
І лагідно
сміються очі,
То в них
тривога забринить.
Я знову в дім
до мами хочу,
Хоч на
хвилинку, хоч на мить.
У давні роки б
повернути,
Скупатись в
щирій доброті.
Хоч трішки з
мамою побути,
Пісні послухати
прості.
Припасти б
спраглими вустами,
Як до живого
джерела...
Але давно немає
мами,
Вона, як квітка
одцвіла...
Надія
Красоткіна
Немає коментарів:
Дописати коментар