Господи, чому не дав мені ти серце кам’яне?
Чому ти нерви натягнув, мов струни?
І скільки раз мене ще доля розіпне,
Допоки я не опинюсь на березі лагуни?
Чому у тебе люди, наче шахи,
І «білі» завжди програють?
Чому не можна одним махом
Отримать те, що не дають?
Зачинені всі двері, хоч стукай без зупину
І вийти з лабіринту не має більше сил.
Чи, може, Господи, коли тебе зустріну,
Не буде ні питань, а ні зусиль?
Автор: © Леся
Немає коментарів:
Дописати коментар