Ніченька гойдає зорі у долонях,
Грає колискову місяця ріжок.
Стиглими житами, вітер мчить на конях -
Шарудить легенько полиск доріжок.
- Спати час, – сюркоче перепел у просі,
Що волотки пишні хилить до землі.
Потай лис мишкує в духмянім покосі,
Птах нічний зітхає у сипкій імлі.
Обрієм химерять гори-лісосмуги,
Трунками дурманять табунці маслин.
Дрохви у бур’яні мліють від напруги.
Соловей втішає бідолах взахлин.
Дзеркало лиману вишиває ладно,
Гобелен шовковий за стібком стібок.
Ніч на нім сміється ніжно-шоколадно
І воркує срібний місяць-голубок.
Немає коментарів:
Дописати коментар