ПІД ДОЩИК

На плечі дощ. Зомліла спека,

Дмухнуло свіжим вітерцем,

Отак сховався б десь далеко,

Та й задрімав би з каганцем.

Хоч краєм ока, хоч би трішки,

Хоча б на декілька хвилин,

Та так, щоб навіть муркіт кішки

Не чути б в шелесті краплин.

Скрутитися б в смішний калачик,

Немов слухняне немовля,

І тільки вушком, як той зайчик,

Вслухатись в дощові поля.

Та разом хвостиком петляти

Пухнастим вушкам в унісон,

Та сонне царство розглядати,

Та посміхатися крізь сон.

І ані звуку, ані слова,

Ні навіть співу солов’я,…

Лише краплин у сні промова,

Лиш дощ тихесенький і я.

Василь Ковтун