Осінь
золотом сповила навколишній світ,
А любові час оділа
у весняний цвіт…
І цвітуть в душі
троянди й квіти запашні,
Устеливши
пелюстками спогади мої.
Хай осінній дощ
полоще крилонька вітрам,
І пісні свої
співає під важкий тамтам…
Ми у затишку з
тобою, тут біля вогню,
Ніжну пісню
заспіваєм про любов свою…
І повіє дух
медовий із коханих вуст…
Мій найкращий,
найдорожчий, милий златоуст.
Немає коментарів:
Дописати коментар