Осінні неусміхнені рядки

Не встигла попрощатися із літом,

А вже у серце осінь зазира

Безвільно догорілим пізньоцвітом -

Холодним торком сивого пера.

Лишилося привілля волошкове

В обіймах медоросяних вітрів,

То ж тягнеться рука тепер до слова,

Розшитого бавовною жалів.

Допоки журавлині перевесла

Маліють у небесній далині,

Останнє світле мрево мляво креслять

Хмаринки позолечено-сумні.

І під крилом у бабиного літа

Корують* душу вижухлі садки,

А на листках віршують пізньоцвіти

Осінні неусміхнені рядки...

(27.08.13)

*корують - в знач. лікують

Леся Геник