Учора зранку, як прокинулась земля,
Почав я у собі вбивати москаля.
А разом з ним вбивав та рвав мов звір
Треклятий «Рускій мір»,
Бо залишки отого «міра»
Душа іще несла
Немов забруднена квартира.
О! Боротьба була така важка!
Москаль тримавсь і «мір» кусавсь,
Вмирать обидва не хотіли,
Бо їм у серці у моєму жить кортіло.
Та після героїчних спроб
Прийшла до мене перемога –
Забив та викинув (туди їм і дорога).
А що ж залишилось?
Лишився тільки жлоб
Нахабний, темний, повний злоби.
І навіть і не жлоб, а так…
Маленький жлобик.
Степан Галь
Немає коментарів:
Дописати коментар