Такі чужі: ні дотику, ні слова...

Такі чужі: ні дотику, ні слова,

Ні подиху… Лише серцебиття…

Вони зустрілись зовсім випадково,

Чекаючи на зустріч все життя.

Такі чужі… У кожного є доля

своя в цім світі: і талан, і гріх.

Та їм єдина випала дорога

Із тисячі не пройдених доріг.

Таких як він нічим вже не здивуєш,

Вона давно не вірить в чудеса…

А от душа… Душа не чує тіла.

Від щастя рветься, лине в небеса.

Їх світ, можливо, навіть не помітить.

Та що той світ? Суцільні віражі…

Вони ж рідіють, тішаться, як діти.

Такі щасливі і такі чужі.

 Іванна Хоміцька