До світла

Коли сповиє дні мої імла,

Залиш мені запаленим ліхтарик,

Щоб я до світла вирватись змогла,

Своїх страхів долаючи примари.

Хай голос Твій веде мене між гір

І крок мій стане впевненим від того,

Що серце в Тебе чисте, як сапфір,

Мені покаже істинну дорогу.

Хай не впіймають дикі манівці

Моїх слідів мережива шовкові.

Кришталь сльози затисну в кулаці

І просвітлію з дотиком любові.

Забуду все - невдачі і жалі,

Вдихнувши небо, світле і погоже!

Буває так: загубишся в імлі,

А шлях тобі осяє світло Боже.

Наталя Данилюк