До Музи

А ти для мене вогник засвітила

І день заграв, немов у ворожбі,

Моя натхненна Музо світлокрила,

За кожне слово дякую тобі!

Що я сміялась, плакала й зітхала

В солодкому полоні рим і фраз,

Що по тонких невидимих лекалах

Відточувала слово, мов алмаз...

Що не було мовчання поміж нами

І забуття не штрикали ножі,

Що я кохала завше до нестями,

Що я страждала вкотре на межі.

І милувалась чарами природи,

Розгледівши дива́ у простоті,

І ти мені освічувала сходи,

Вела у даль незвіданих світів.

А скільки весен разом заквітчали,

А скільки зим дмухнули в потічки!

І золотої осені опали

Ми заплітали спільно у рядки!..

І ти, така окрилена й щаслива,

Була зі мною в радості й журбі!..

Моя прекрасна Музо незрадлива,

За кожен подих дякую тобі!

НаталяДанилюк