Рани на устах
А із уст не та
Золота вода
Лиш одна пуста
Чорнота
(Маріанна)
***
рани на
вустах?
ні, вони
в душі,
де
падуть дощі
в
спориші,
де поміж
калюж
вже не
видно руж,
лиш
туман довкруж
і сльота
не
спинити крик
не
зцілити стигм
коли
серцем звик
до облуд
вічно на
межі
гострить
хтось ножі
хоч
слова-вужі
ждуть
свій суд
зранена
душа
вмита у
дощах
хрест
свій на плечах
пронесе
переродить
ніч
в
одкровення свіч
і у
світлі віч
вгледить
Сенс
озирнись
довкруж
поміж дивних руж
досі в'ється вуж
наших бід
досить марних жертв
з піднебесних сфер
руки розпростер
Хтось тобі
криками
безсиль
відсудом
свій біль
перероджуй
цвіль
в
небо-синь
запалає
день
віршів-одкровень
кров'ю з
наших вен...
Час
Прозрінь
Немає коментарів:
Дописати коментар