Куме, що
з нами, ми п’яні?
Містом
крокуєм рум’яні,
Ще і
штормить, як на морі,
Ноги
враз стали, мов хворі.
Йдемо,
тримаючись плота,
Що
другий крок – у болото,
Вправно,
як ті водолази,
Так по
калюжах ми лазим.
Куме,
навіщо так пили?
Совість
в корчмі загубили,
Вже не
говорю про гроші,
Як дві
свині, ми хороші.
Куме, а
що буде завтра?
Дома ж
візьмуть нас під варту,
Спати
примусять на кухні,
Довго
скандали не вщухнуть.
Куме, ще
крапельку віскі?
Щось
затуманились мізки,
Криє
екстазова хвиля,
Сниться
настоячи мила -
Грізно
нахмурила брови:
"Ти
подоїв вже корову?
Курям
насипав пшениці?...”
Спалах в
очах блискавиці.
Ніжно
хапає за чуба,
Ліктем,
коліном… Ой, люба!
Аж
защеміло під серцем…
"Куме,
давай краще з перцем!”.
Немає коментарів:
Дописати коментар