Тебе життя ламало, як хотіло…

Тебе життя ламало, як хотіло,
Ти не здавався йшов лише вперед,
У грудях серце втомлене тремтіло,
Бо ти не знав нічого наперед.

Ти бачив смерть, підступні, хитрі зради
І ненависть лише в людських очах,
Набридли дешеві маскаради
І всі жінки оголені в плащах.

Шукав свій спокій за бокалом пива,
Пригадував все добре із життя,
Бурхлива пам'ять, втомлена й вразлива,
Забути не могла її ім'я.

22.03.14.Ілля Манченко