МОВЧАТИ? НІ. РАБИ ЛИШЕ МОВЧАТЬ!

Чом знову душу садимо за ґрати?
Де волелюбство ділось наше, де ж?
Згорає Воля в зареві пожеж
Від рук "батьків", що мали б захищати.

Печать мовчання досі на вустах,
Неначе скеля, хилить дух додолу?
Чи ще не всю допито чашу болю,
Що Неньку розпинаєм на хрестах?

Від зрад-утрат сховатися ніде -
Як не позбутись світові від ті'ней,
Тоді лиш голос Правди є безцінним,
Коли недоля в прірву нас веде!

Гірчать дощі і думи теж гірчать
Під танків гул у зранених пустелях,
Знов зрадами під ноги щедро стелять,
Допоки кат готує до розп'ять...

Мовчати? - Ні. Раби лише мовчать!!!

Наталія Крісман