Кому куля?

Вже понад рік у нас війна:

У мирній здавна Україні…

І гинуть винні і невинні:

Нікого куля не мина.

Не сплять в московському Кремлі

Цих дійств кривавих режисери –

І президенти і прем’єри 

З чужої й нашої землі.

Європа тисне. Й Вашингтон.

Без змін: не Кремль, а ми – в облозі.

Іде війна кривава. Й досі

Не зупиняється ніхто:

Ми ворогуємо – брати…

Бо як без ворога – без нього?

І всім маячить перемога -

У мізках тих і мізках тих…

Та нам болить – не їм, не їм

В Москві, Брюсселі, Вашингтоні…

Бо наші краються кордони,

Кружляє смерть в краю моїм!

В Парижі П’єр, як досі Сем

У Вашингтоні, зиску ради,

Вже кораблі продати ладен

З прицільним залповим вогнем.

Продати ворогу – не нам,

Бо в нас суціль в кишенях діри!

І нам би спокою та миру!

Та понад рік у нас війна…

Весна із болю, втрат і сліз,

Як і зима тяжка, минула.

Нова – в патронникові куля.

Як світ стара команда – "Плі!"

Кому вона – тобі? Мені?

Прицільно чи відрикошетить?..

І мружиться Рінат Ахметов,

Ще б пак: від зиску – на війні.  

Іван Левченко, з книги "За журавлями",

Жовква, 2015 року;  першодрук 19 травня 2014 року