Коли в повітрі пахне цвіллю
І дух нестерпний лиш зроста,
Стає святою в справі ціллю
Ту гниль рубати не з хвоста.
І дух нестерпний лиш зроста,
Стає святою в справі ціллю
Ту гниль рубати не з хвоста.
До чого хвіст? Він лише бранець,
Підвладний темряві зв’язків,
Що сам пускається у танець
З протухлих смородом мізкі́в.
Підвладний темряві зв’язків,
Що сам пускається у танець
З протухлих смородом мізкі́в.
Не від хвоста блювоти муки,
Не від хвоста смердюча гниль,
У тому є свої науки,
Лиш не здурій в пітьмі зусиль.
Не від хвоста смердюча гниль,
У тому є свої науки,
Лиш не здурій в пітьмі зусиль.
Тут іншу мудрість треба мати
Та інший погляд з-під брови,
Та ніж гостріший в руки брати,
Та розпочати - з голови.
Та інший погляд з-під брови,
Та ніж гостріший в руки брати,
Та розпочати - з голови.
Бо голова смердить, не шлунок,
Це знає кожен комірник,
Рубай її, та все в пакунок,
І не до столу, а в смітник.
Це знає кожен комірник,
Рубай її, та все в пакунок,
І не до столу, а в смітник.
Не вийде юшка, як не пнися,
Не допоможуть чар слова,
На хвіст той грішний не молися,
Коли протухла голова.
Не допоможуть чар слова,
На хвіст той грішний не молися,
Коли протухла голова.
Немає коментарів:
Дописати коментар